Кожна людина, в якийсь момент життя, приходить до потреби виразити свої відчуття, враження і емоції через мистецтво. Одним щастить - і в дитинстві вони можуть дивувати своїх близьких яскравими кольорами малюнків, дивовижною гармонією голосу чи виразною емоційністю текстів. Інші до насолоди "творити" ідуть все життя. Так сталося і з Вірою Василівною Нагулою. Можливість займатися живописом випала цій тендітній жінці тільки зараз. Але її захоплення полонить глядача своєю красою

Життя склалося так, що подорож стала звичкою. З півдня на північ,  зі сходу на захід їздила вона в пошуках кращої долі. А за вікном вагона завжди була природа, яка дивувала і зачаровувала.